Вихор Ігор Миколайович
Вихор Ігор Миколайович народився 2 жовтня 1989 року в селі Калинівка в сім’ї третім сином.
Батьки були сумлінні працелюби і дітям прищепили любов до праці, були дружньою сім’єю.
Ігор ріс дитиною рухливою, всім цікавився, дуже любив техніку.
У 1997 році вступив до Коломійцівської загально - освітньої школи І – ІІІ ст., навчаючись в школі був допитливим учнем, веселим, добрим, і взагалі позитивною дитиною.
Після закінчення Коломійцівської ЗОШ 2007 р. вступив до Ніжинського професійно – технічного училища здобувати освіту автослюсаря.
Працював в приватному підприємстві Агропрогрес в будівельній бригаді, а також на Київському заводі АТМ.
У 2008 році пішов служити на строкову службу.
Після служби, одружився має доньку Улянку і синочка Сашу.
Останні роки працював під заробітками по ремонтах. Захищати Україну пішов 10 листопада 2022 року, де зарекомендував себе сильним, відважним, хоробрим, служив у штормовий 77-ї, мав серйозні поранення, не одноразові контузії.
Після проходження реабілітації служив в Борзнянському ТЦК згодом виконував обов’язки бійця в роті вогневої підтримки яка розташовувалась на північному кордоні.
Останні місяці він у складі бойового підрозділу захищав Україну на Донеччині. Коли розповідав про війну світилися очі, жодного разу не пошкодував, що пішов захищати Україну.
З великим сумом констатую той факт, що війна забирає найкращих.
І от 31 липня 2024 року нагла, жорстока смерть, через кульове поранення в голову, обірвала молоде життя Вихор Ігоря, який був до останнього відданий своїй справі, готовий завжди підтримати, безстрашний, завжди і в будь – який час був готовий підтримати і прийти на допомогу.
Але безжальна, жорстока куля не пошкодувала нашого Героя, дітки залишились сиротами.
Ігор Миколайович відійшов у вічність, став ще одним Ангелом у небі, але його подвиг ми будемо пам’ятати поки живі ми і будемо розповідати нашим дітям, що за наше життя – Герой віддав своє.
Ігоре, ти нас сумлінно захищав, а ми тебе не змогли уберегти, може ми мало зробили для вас маскувальних сіток, то запрошую не байдужих долучайтесь до наших майстринь. Три чи чотири години в день для вас це не велика шкода, а разом вийде сітка, яких так просять наші захисники.
Схиляємо голови у скорботі з приводу тяжкої втрати.
Рідні та близькі висловлюємо щирі співчуття, а особливо діткам Улянці та Сашику.
Царство небесне тобі наш Герою, світла та вічна пам’ять, пробач, що ми тебе не зберегли.
Щира вдячність, безмежна шана тобі наш Герою та вічна пам’ять.
Пам’ятатимемо тебе, як людину міцну духом і нескорену, котра не шкодуючи віддала своє життя заради нашого мирного майбутнього у вільній незалежній Україні.
Спочивай з миром, хай земля тобі буде пухом. Низький уклін близьким та рідним. Вічна пам’ять і шана тобі мужній, безстрашний Герою ми пишаємося тобою. 
